52.  Із маленького зернятка

1.
Із маленького зернятка наше дерево життя
Пагінцем стає спочатку серед зелені буття.
У барвистому безмежжі — кволе, вітер ним хита,
Та при догляді належнім сильний стовбур вироста.

2.
Корінь тисячами пальців заплітається в ґрунтах.
Але ж скільки треба праці, щоб воно зміцніло так;
Щоб навесну листям, цвітом зустрічало кожний день,
А духмяним теплим літом плід давало з повних жмень!

3.
Навіть як осінній подих озолотить зелен-лист,
А зими холодний дотик обірве його колись,
То воно лиш завмирає у глибокім довгім сні
І пробудження чекає терпеливо навесні...