174.  Хоч небагато маю років

1.
Хоч небагато маю років,
Але одне вже зрозумів,
Що і моря такі глибокі,
Ліси й поля такі широкі, —
Це все хтось мудро сотворив.

2.
Я довго-довго придивлявся
До квітів, що ростуть в гаю,
До співу птахів прислухався,
І все збагнути намагався,
Хто мудрість виявив свою?

3.
Та вся природа дружнім хором,
І дощ, і тихий вітерець,
І квітів пахощі в просторі,
Широке і безкрайнє море
Мені сказали, Хто Творець!