166.  Як промені вечірні сонця згаснуть

1.
Як промені вечірні сонця згаснуть,
Як змовкне пісня на чиїхсь вустах,
Як виринають в небі зорі ясні,
То в серці втома, й смуток у очах...
Як вітер сумно в мороці зітхає,
Як плаче тихо листя від дощу,
Як все живе відразу замовкає,
То стогне серце й рветься від плачу...

Приспів:
Тож день новий зустрінемо з любов'ю,
І вірою наповнимо серця,
Радітимем надією святою
Й прославим милосердного Отця!

2.
Чому ж той день прожитий знов без цілі?
Чому згорів і не приніс тепла?
Від слів і діл поганих потемнілий,
Пройшов, а залишилась пустота?
Чому любов і щире милосердя
Не гріли серця променем добра?
Чому ж той день у вічності безмежній
Буде, як мить даремна і пуста?