148.  Чим довше у зоряне небо дивлюсь

1.
Чим довше у зоряне небо дивлюсь,
Тим більше зростає мій подив…
/О Боже Великий, Тобі не стомлюсь
Складати життя кожний подих./2р.

2.
То Шляхом Чумацьким мандрує мій зір,
То вкотре комету шукає,
/То вхопить стрімку мить падіння зорі,
Що канула в вічність безкрайню./2р.

3.
Велична й предивна небес таїна,
Не зна, що є межі кінцеві.
/Людину хвилює і вабить вона,
А кориться тільки Творцеві./2р.

4.
Чи зміг хтось із людських земних цих істот
В країну Отцівську вступити?
/Лиш перший, найкращий, Син Божий, Христос
Зумів шлях до неба відкрити./2р.

5.
О Христе, Ти кличеш, щоб в Твої сліди,
Узявши Свій хрест, ми ступали.
/Єдиний це шлях, і лиш ним до мети
Дійшли ті, що Бога шукали./2р.

6.
У небо дивлюсь, як день трудів мине,
І серце від дум завмирає.
/І стукає в скронях: невже і мене
У небі Отець мій чекає?!/2р.