112A.  Сонце сходить

1.
Невже це те мале дівчатко?
Невже це хлопець той малий?
Коли ж вони дорослі стали й виросли?
Коли ж вона отак розквітла?
Коли ж то він отак змужнів?
Так ніби вчора були ще малі...

Приспів:
Сонце сходить і заходить, так минають дні...
З насіння виростають квіти
І тішать зір наш навесні.
Сонце сходить і заходить, так летять роки...
Одна пора зміняє другу,
Несучи радощі і біль.

2.
Які їм ради мудрі дати?
Як на шляху їм помогти?
Щодня навчаючись, їм треба разом йти...
У них такі щасливі очі!
Нехай триває так весь час!
Нехай Господь благословляє вас!