102.  Поглянь

1.
Поглянь, як ніжно сонце квітку берегло,
Коли весняним снігом землю замело.
Свою красу і чистоту
Віддати хоче квітка сонцю за тепло.
А ти свій усміх, юність, майбуття
Віддай Тому, Хто сонцю й світу дав життя!

2.
Поглянь, як плаче дощ осінній за вікном,
Що незабаром все засне зимовим сном.
Свою сльозу дає землі,
Щоб та зростила буйні квіти навесні.
А ти свою гарячую сльозу
Віддай Тому, Хто поверта у світ весну!

3.
Поглянь на небо і нарешті зрозумій,
Що там вершина всіх надій твоїх і мрій.
О, не мовчи, о, лиш скажи,
Чи хочеш бути Богу вірним назавжди?
І щиро серце любляче своє
Віддай Тому, Хто першим полюбив тебе!